Збудником хвороби є бджолина воша або браула. Зазвичай вона знаходиться на грудях робочих бджіл або матки, рідше – на черевці. Паразит має сисний ротовий апарат, що складається в хоботок. Самка браули відкладає яйця в кришечки запечатаного меду або розплоду, рідше – в порожні чарунки. Зараження здорових бджіл відбувається при контакті з хворою, коли паразит швидко перескакує з однієї на іншу. На матці та бджолах воші розміщуються в зчленуванні голови й грудей з усіх боків. Частіше всього уражаються слабкі сім'ї.
Час весняної підгодівлі використовується бджолярами й для проведення оздоровчих заходів у боротьбі з різними хворобами й кліщем. Бджоли краще розвиваються й менше піддаються різним хворобам, якщо навесні додавати до корму відвар ялівцю або голок ялини й сосни. Для приготування відвару зібрану сировину заливають водою й варять 20 хвилин. Охолоджений відвар проціджують і доливають до сиропу з розрахунку 30-40 мл на 1 л.
У переліку противароатозних препаратів чимале місце займають препарати контактної (тривалої) дії. Це дерев’яні або пластмасові смужки, насичені діючою речовиною, яка вбиває кліщів вароа. Принципи їх дії подібний до дії автоматичної годівниці чи напувалки. Діюча речовина виділяється на поверхню смужки і потрапляє на бджіл під час їх контакту зі смужкою. Надалі діюча речовина розповсюджується у вулику під час взаємних контактів бджіл. Пропонуємо увазі читачів інформацію про два препарати контактної дії.
У практиці боротьби з вароатозом велику популярність має препарат КАС – 81, виготовлений з рослинної сировини – бруньок сосни та полину гіркого, - заготовлених у два строки: до і після цвітіння. Крім системної дії на кліща вароа, цей препарат має стимулюючі властивості під час весняного розвитку бджолиних родин. Крім того, його використання із цукровим сиропом під час осіннього підгодовування бджіл технологічно вписується в систему ведення бджільництва на промисловій основі.
Бджільництво України має славні багатовікові традиції. Нині воно нараховує близько 3 мільйонів бджолосімей і у світовому виробництві меду посідає почесне 5-е місце. Проте це чи не єдина галузь сільського господарства, де сьогодні, на жаль, спостерігається перевиробництво продукції. Тож, ця та інші проблеми стали нагальними для бджільництва і про них слід говорити. Сьогодні поговоримо про одну з наболілих проблем – лікування бджіл.
Питання про гнилець і його етіологію завжди цікавило не тільки вчених, але, передусім, практиків-бджолярів, які зазнавали від нього значних збитків. Визначити, що таке гнилець, прагнули ще в давнину. Майже за 4 сторіччя до Різдва Христового гнилець був уже відомий під різними назвами і його вважали хворобою бджолиної сім'ї (І.Л. Сербінова, 1910). Аристотель у своїх працях описував гнилець як заразну хворобу, згодом К.Пліній присвятив гнильцю низку статей. Основні дослідження гнильцю припадають на XVIII-XIX сторіччя. Для систематизації та упорядкування даних досліджень їх можна розділити на три періоди, кожен з яких має свій напрям у вивченні цього питання.
Ця інфекційна хвороба супроводжується розмноженням бактерій у гемолімфі дорослих бджіл, від чого вони гинуть. За гострого перебігу септицемії вражені бджолосім’ї можуть загинути через три-чотири доби.
Аскосфероз – досить поширене захворювання бджолиних сімей. Його називають ще вапняковим, крейдяним розплодом. Збудником його є плісеневий гриб аскосфера апіс, уражуються личинки та лялечки усіх особин бджолиної сім'ї. Проявляється хвороба у весняно-літній період. У відкритих і закритих чарунках стільників виявляють муміфіковані личинки, покриті білим нальотом грибного міцелію. Висихаючи, вони перетворюються у продовгуваті тверді грудочки сірувато-білого кольору, що нагадують шматочки крейди. Бджоли легко видаляють їх з комірок. У враженій сім'ї розплід строкатий, вона слабне, різко знижується продуктивність.
Це ураження тіла дорослих бджіл кліщами роду Acarapis.
Збудники. Хвороба викликається зовнішнім кліщем (А.externus), що розташовується на нижній і бічній поверхнях шиї бджоли; спинним кліщем (А.dorsalis), який паразитує зверху в борозенках грудей, рідше – біля основи крил, на крилах, першому черевному сегменті; блукаючим кліщем (А.vagans), що перебуває біля основи й на жилках другої пари крил, другому черевному сегменті й інших частинах тіла бджоли.
Ніхто не стане заперечувати, що без суворого дотримання вимог гігієни й санітарії на пасіках запобігти хворобам бджіл неможливо. Лікування в умовах антисанітарії й грубого порушення встановлених норм гігієни утримування бджолосімей не принесе ніякого результату. Які ж основні рекомендації щодо санітарно-гігієнічних норм роботи із бджолами?
