Здорові бджоли на вашій пасіці

Деякі дослідники, які значно пізніше вивчали гнилець, черпали знання і досвід саме у П.І. Прокоповича. Понад те, проти гнильцеві заходи, які запропонував П.І. Прокопович ще в 1827 р.. і до сьогодні використовують на пасіках не тільки в Україні, але й за кордоном.

П.І.Прокопович проводив свої досліди на власній пасіці, яку можна вважати першою дослідною пасікою. Методом його досліджень були спостереження і досліди. У промові, яку Петро Іванович виголосив на честь 20-річчя своєї школи, він завважив, що все, що він спостерігав із життя бджіл або чув від бджолярів, «піддавав ретельному розгляду, робив постійні спостереження, проводив досліди і все записував у журнал». Використання досліду одержало розповсюдження в біології тільки в другій половині XIX сторіччя. Тому проведення П.І. Прокоповичем дослідів із бджільництва є прогресом у біології. Вивчаючи життя бджолосімей на своїй пасіці, Петро Іванович проводив наукові дослідження: з кормової бази, з переведення бортного бджільництва в пасічне та його переваги, пропагував винайдений ним у 1814 р. втулковий вулик та звітував про роботу відкритої ним школи бджільництва. Одним із вивчених ним питань є природні властивості гнильцю.

У статті «Про гнилець» він дає чітке визначення цієї хвороби: « Гнильцем у бджіл називається та заразна виразка, від якої бджолиний розплід у різному віці, не досягнувши ще лялечки, помирає і потім перетворюється в смердючу тканину, яку бджоли, поки вона не висохне, вичистити із комірок не можуть».

Про клінічні ознаки захворювання він згадує у своїх уроках « О пчелином гнильце». Гнилець розпізнається: 1) за незвичайною смертністю комах і бджоло маток (від 10 до 30 бджіл за добу); 2) за смердючим запахом; 3) за «похмурим» виглядом гнізда і розплоду; 4) за гнильцевими рештками, які за псування комірок і скручених личинок бджоли викидають із гнізда; 5)найдостовірніше – за гнилістю бджолиного розплоду, яку під час огляду гнізда можна помітити по «скважинах» (дірочках у закритому розплоді). Як згадано у тій же статті, здорові сім'ї частіше заражаються через вощину і мед, але можуть принести інфекцію у гніздо і бджоли-злодійки.

За ступенем ураження Петро Іванович поділяв гнилець на три стадії: мала, велика і дуже велика, а бджолосім’ї – на три групи. Методика проведення протигнильцевих робіт залежить від сили бджолосімей. Свій метод боротьби з гнильцем П.І. Прокопович подав у вигляді тез: «перегонка бджіл після очищення їх (дводенний голод) у другий вулик, на незаражену вощину і мед». У сильній, але хворій на гнилець, бджолосім’ї, яка мала «перший розряд», як говорив П.І. Прокопович, брали несильний рій, який готували надвечір, коли бджоли збирались у вулик. Із гнильцевого вулика виганяли половину бджіл і матку (у кліточці) на вощанку у порожній чистий вулик, який ставили на місце хворої бджолосім’ї на дві доби. На третю добу у гніздо підставляли незаражені сушину та стільники з медом по боках та на добу заносили вулик з бджолами на холод, у підвал, і ставили на відстані піваршина від попереднього місця і щедро годували. Попередній вулик, заражений, з розплодом і другою половиною бджіл, ставили на дві доби у підвал. Потім виносили цей вулик і встановлювали на піваршина по другий бік «несильного рою». Брали маточник на виході і прищеплювали. Через 25-28 днів сім'ю пересаджували у порожній вулик, на чисті незаражені рамки. Як пропонував П.І. Прокопович, «потрібно підставити шматок стільника із здоровим розплодом (стільник із різновіковим розплодом), без якого бджоли злетять, якщо молода матка ще не плідна». Щоб полегшити роботу, відводки краще вивезти на взяток за три версти. У другому розряді гнильцевих сімей немає такої сили, а тому в такій бджолосім’ї відбирали матку (щоб не відкладала яйця) і на 25-28 діб залишали з новим (внесеним від здорової бджолосім’ї,) прищепленим маточником. «Після виходу всього розплоду сім'ю пересаджують у чистий вулик, занос виламують, бджіл оздоровлюють дводобовим голодуванням і впускають на вощанки або медки». Стару матку можна використовувати у вимушеному рої, якщо він не один, або в безматочній сім'ї, витримавши в кліточці дві доби. У третьому розряді слабких гнильцевих сімей після виявлення цієї хвороби сім'ю пересаджують у порожній вулик, матку ізолюють у кліточці. Дві доби витримують бджіл у підвалі без корму. «Під вечір другої доби готують для цих сімей вощанки, медки і здоровий розплід, ці сім'ї переселяють на ці вощанки і добре годують». «Бджолосім’ю четвертого розряду без матки, з малою кількістю бджіл краще об’єднати із третього розряду. Вулики, в яких сім'ї були заражені гнильцем, після перегону злегка випалюють, висмолюють, а потім до білизни вискоблюють, після чого їх можна безпечно використовувати». «Вощанку гнильцевих сімей обливають окропом або ж перетоплюють у печах».

Таким чином, П.І.Прокопович ще на початку XIX сторіччя дослідним шляхом виявив методи боротьби з гнильцем і запропонував їх використовувати як єдино ефективні і не збиткові для бджільництва. Саме П.І.Прокопович першим із вітчизняних бджолярів заклав основу вчення про хвороби бджіл і боротьбу з ними.