Мішечкуватий розплід – хвороба дорослих личинок, переважно печатного розплоду.
Збудник – фільтрувальний вірус кулястої форми, нестійкий проти фізичних і хімічних засобів. Він може зберігатись в організмі дорослих бджіл протягом зими до наступного року, при нагріванні до 100°С гине через 40 хв. У меду зберігається близько 1 міс. Стійкий проти заморожування. Захворювання спостерігається в травні – червні, його виникненню сприяють різке і тривале охолодження гнізд і нестача кормів.
Джерелом інфекції є загиблі личинки. Захворілі личинки гинуть на 8-9-й день, тобто в першу добу після запечатування. Розплід стає строкатим. Бджоли продірявлюють кришечки над загиблими личинками, від чого створюється вигляд загибелі відкритого розплоду. Трупи личинок висихають у темно-бурі кірочки, передня частина їх загнута в просвіт комірки подібно до човника. Для дослідження у ветлабораторії надсилають зразок ураженого розплоду розміром 10×15 см.
Заходи боротьби. На неблагополучній пасіці вводять обмеження. При слабкому ураженні матку з хворих сімей закривають на 5-7 днів у кліточку або замінюють молодою плідною від здорової сім'ї, гніздо утеплюють і зменшують. Слабкі сім'ї об’єднують або підсилюють бджолами із здорових сімей. При сильному ураженні розплоду бджіл хворих сімей переганяють на продезінфіковані стільники. Стільники від хворих сімей перетоплюють на віск. Поліпшують санітарні умови. Бджолиним сім’ям згодовують протягом 10 днів цукровий сироп, додаючи 50 мг біоміцину або левоміцетину на 1 л сиропу. Карантин знімають через рік після ліквідації хвороби. Дезінфекцію вуликів, рамок стільників та пасічницького інвентаря проводять так само, як і при інших гнильцевих захворюваннях.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ | 