Вароатоз - Вароатоз - Інвазійні захворювання бджіл - Каталог статей - Здорові бджоли на вашій пасіці

Здорові бджоли на вашій пасіці

Меню сайту
Категорії розділу
Вароатоз [4]
Нозематоз [2]
Амебіоз [1]
Акарапідоз (акароз) [2]
Браульоз (вошивість бджіл) [2]
Сенотаїніоз [2]
Мелеоз [1]
Конопидоз (аізоцефальоз, зодіаноз) [1]
Екзоакарапідоз [1]
Наше опитування
Всього відповідей:
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Інвазійні захворювання бджіл » Вароатоз

Вароатоз
Особливо небезпечна з тяжким перебігом хвороба бджолиних сімей, яка уражує бджолиний і трутневий розплід, бджіл, трутнів і маток.
Збудник – зовнішній паразит гамазовий кліщ вароа Якобсоні. Кліщ вароа Якобсоні розмножується статевим шляхом у бджолиному і трутневому розплоді, порушуючи їх розвиток. На бджолах, трутнях, матках, личинках і лялечках паразитує самка кліща. Тіло її коричневого кольору, сплющене, поперечно овальної форми, довжиною 1,1 мм, шириною 1,8 мм. Самець молочно-білого кольору, значно менший від самки, довжиною 1 мм, шириною 0,9 мм, паразитує в печатному розплоді і після спаровування гине у комірці стільника. Кліщ має чотири пари ніг і колючо-сисні ротові органи. Живиться гемолімфою личинок, лялечок і бджіл, проколюючи хітиновий покрив. Самки кліщів, які народились весною, живуть 2-3, а восени – до 6-8 міс. Зимують на бджолах тільки дорослі самки кліща, з яких частина відмирає восени і зимою, падаючи на дно вулика. Весною з появою розплоду самки проникають у комірки з дорослими личинками бджіл або трутнів і відкладають 4-8 яєць овальної форми. Повний цикл розвитку від яйця до дорослої особини триває у самця – 6-7, а у самки 8-9 днів. На одній бджолі може паразитувати від одного до восьми кліщів, які знаходяться на тілі бджоли між грудьми і черевцем або під першими трьома черевними сегментами, на трутні – до семи самок, на бджолиній лялечці – до 12, а трутневій – до 20 і більше кліщів. У бджолиній сім'ї може паразитувати декілька тисяч кліщів. Ступінь ураження бджіл і розплоду буває різним і залежить від кількості розплоду в сім'ї і сезону року. Весною бджоли уражуються менше, а восени більше в декілька разів. Весною і восени більше уражується бджолиний, а влітку трутневий розплід. Самки кліща мають певну стійкість проти впливу зовнішніх умов. Поза гніздом бджолиної сім'ї вони зберігають життєздатність у порожніх вуликах і на стільниках до 6-7 днів, на трупах бджіл, трутнів і лялечок – 11, у відкритому розплоді – до 15, у запечатаному – до 32 днів. Перебіг вароатозу відбувається повільно і шкідлива дія його проявляється залежно від кількості самок кліща, занесених у гніздо бджіл, їх розмноження і нагромадження в бджолиних сім’ях. При уражені 30-40% бджіл сім'ї і більше вони гинуть на другий чи третій рік після зараження кліщем або коли недостатньо чи зовсім не проводяться заходи проти вароатозу. Уражені вароатозом бджолині сім'ї неспокійно зимують, шумлять, бджоли з таких сімей виповзають із вуликів з переповненим черевцем, проносять, на дні вулика багато загиблих бджіл. У весняно-літній період сім'ї погано розвиваються, зменшують медозбір. Влітку і восени біля вуликів знаходиться велика кількість загиблих і недорозвинених бджолиних та трутневих лялечок і молодих бджіл. Розплід стає строкатий, зустрічаються загиблі личинки жовтуватого кольору, які, розкладаючись у гнильну масу, нагадують гнилець. Якщо не проводились обробки бджіл проти цього захворювання, загибель бджолиних сімей відбувається в осінньо-зимовий період і весною. Вароатоз часто супроводжується іншими заразними захворюваннями. Для встановлення ступеня зараження у лабораторію ветеринарної медицини в зимово-весняний період (лютий-березень) надсилають зразки підмору бджіл з восковою крихтою і сміттям з дна вулика від 10-20% бджолиних сімей пасіки по 15-20 г від кожної сім'ї бджіл весною, влітку і восени відбирають від 10% бджолиних сімей пасіки по 50-80 живих бджіл і печатний трутневий чи бджолиний розплід розміром 3×15 см. Це необхідно не тільки для визначення ступеня ураження сімей бджіл вароатозом, а й для врахування ефективності противароатозних обробок, що особливо необхідно восени. Залежно від кількості виявлених кліщів на бджолах, згідно з діючою настановою, розрізняють три ступеня ураження бджолиних сімей вароатозом: слабкий – до 10%, середній – до 20% і сильний – понад 20%. Всі зразки проб відбирають і упаковують під наглядом лікаря ветеринарної медицини.
 
Заходи боротьби. На всіх пасіках, неблагополучних щодо вароатозу, здійснюють комплекс господарських ветеринарно-санітарних, біологічних і фізичних заходів.
 
Для лікування застосовують спеціальні лікувальні засоби, які утримують акарициди. Бджолині сім'ї утримують у вуликах, обладнаних спеціальними сітчастими підрамниками-кліщеуловлювачами; з дна вуликів змітають кліщів і сміття раз у 7-10 днів. Вулики ставлять на підставки або кілочки не нижче 30 см від землі у сонячних місцях. Обов’язково використовують воскобудівні рамки з метою знищення кліщів разом з трутневим розплодом. Важливе значення для боротьби з вароатозом має формування безрозплідних відводків, з обробкою їх акарацидними препаратами або термічним способом. Треба уникати перестановки стільників з одних сімей в інші, а також завжди тримати пасіку в доброму санітарному стані.
 
Лікування. Лікувальні обробки бджіл проводять при допомозі наступних препаратів.
 
Тімол. Застосовують при температурі 15-20°С в період активного льоту бджіл, розпилюючи порошок в дозі 0,25 г на вуличку два рази з інтервалом в сім діб. При сильному враженні – три рази з інтервалом в чотири дні. Використовують тімол також у мішечках із марлі або капрону, по 10-15 г, поміщуючи на верхні планки рамок. При температурі вище 26°С тимол необхідно видалити з вулика.
Трава чебреця. Свіжі стебла, листя, квітки чебрецю масою 100 г пропускають через м’ясорубку. Укладають через два шари марлі і покривають плівкою. Через три-п'ять днів траву міняють. Обробку бджіл припиняють за сім днів до відкачування меду.
Мурашина кислота. Використовується весною при температурі 14-20°С в літньо-осінній період. Поміщають мурашину кислоту у вулики в широких відкритих флаконах. Весною – двічі строком на 3-5 днів з інтервалом у 12 днів; восени одноразово на той же строк.
Щавлева кислота. Розчином щавлевої кислоти (20 г на 1 л води) обприскують бджіл на сотах розпилювачем «Росинка». На одну рамку витрачають 10-12,5 мл розчину, на сім'ю – 150 мл. За сезон обробляють 4-6 разів при температурі не нижче 14°С. Зазначимо, що використання органічних кислот (щавлева, мурашина, молочна) проти вароатозу рекомендоване після відкачки товарного меду і до початку підгодівлі бджіл на зиму, коли у вулику мало рамок із незапечатаним медом, тому що він сильно накопичує залишки органічних кислот після обробок.
Відвар сосни і полину. По 50 г бруньок сосни і трави полину ( під час вегетації полину з квітками – 900 г) кип’ятять в 10 л води протягом 2-3 годин. Відвар згодовують бджолам наприкінці сезону з розрахунку по 30-35 мл відвару на 1 л сиропу (по 10-12 л на сім'ю).
Фенотіазин. Застосовують весною і восени при температурі повітря не нижче 15°С. Разова доза на одну сім'ю – 1,5 г, на курс лікування – 4,5г. Фенотіазин являє собою порошок зелено-сірого кольору зі специфічним запахом, нерозчинний у воді. При згоранні він утворює аерозоль (дим)синювато-білого кольору. Дим фенотіазіну вводиться зверху по між рамковим просторам у вулички і через льоток вулика за допомогою димаря з подовженим носиком цілодобово протягом трьох днів поспіль. На кришку звичайного димаря приварюють під кутом 90°С носик довжиною 25 см. Ближче до кінця носик повинен мати ширину 2,5-3 см і висоту 0,8 см. Він повинен вільно входити через льоток у вулик на глибину 3-4 см. Препарати використовують на сім’ях, які мають не менше трьох рамок бджіл. Весною проводять лікування після очищувального обльоту, восени – після відкачування меду, до формування зимового клубу. Весною обробіток препаратами проводять два рази, восени – чотири рази з інтервалом в 24 години. За місяць проводять три курси лікування через 7-8 днів. Термічну таблетку фенотіазіну, яка містить АДВ 0,7 г, на спеціальній пластині підпалюють і вводять у льоток, який закривають на 40 хв. Разова доза на 12-рамковий вулик – одна таблетка (0,5 г), на курс лікування – три таблетки, обробляти через кожні 7-8 днів. Лікують бджіл від вароатозу також Апісаном, біпіном, байваролом, акпіном, апістаном, Тактіком, варроацидом, тепловим методом, КАС-81 та іншими, застосовуючи їх відповідно до настанов. Противароатозні обробки бджіл хімічними препаратами на всіх пасіках проводять після повного виходу розплоду влітку після медозбору і відкачування меду (серпень) і восени (вересень-жовтень) при температурі повітря не нижче +10 - +15°С. Перед обробкою хімічними препаратами вулики ремонтують, закривають і замазують щілини, на дно вуликів укладають сітчасті підрамники або кліщеуловлювачі. Для підвищення ефективності ранньовесняних та заключних осінніх обробок з гнізда сімей доцільно видалити рамки з розплодом і розмістити їх у сім'ї-інкубатори або верхні корпуси. Невеликі ділянки розплоду (на 1-2 стільниках) знищують. Бджіл, які народились з розплоду в сім'ях-інкубаторах, 2-3 рази обробляють акарицидом і формують відводки або приєднують до основної бджолиної сім'ї. Для визначення ступеня ураження бджіл кліщем вароа та прогнозування життєздатності і збереження бджіл взимку і восени перед заключною обробкою необхідно надіслати у лабораторію ветеринарної медицини по 50-80 бджіл від 10% сімей. Якщо при контрольних осінніх дослідженнях бджолиних сімей ступінь ураження їх вароатозом буде вищий 3-5%, всі сім'ї пасіки обробляють лікувальними препаратами або тепловим методом. Після обробки бджолиних сімей проти вароатозу спеціалісти державної служби ветеринарної медицини обов’язково складають відповідний акт і записують у ветеринарно-санітарний паспорт пасіки. Для того, щоб виключити появу стійкої популяції кліщів вароа на пасіках, необхідно кожні 3-4 роки змінювати препарати однієї хімічної групи на другу. При використанні синтетичних піретроїдів ( апістан, байварол та інші) необхідно проводити заміну стільників у гніздах бджіл через кожні 2-3 роки. Зазначимо, що повного виліковування хімічні препарати не дають, оскільки кліщ паразитує і в закритому розплоді, тому їх необхідно застосовувати з одночасним використанням зоотехнічних і фізичних методів боротьби з вароатозом.
Зоотехнічні методи боротьби з вароатозом включають: відловлювання і знищення кліщів, які падають на дно вулика, для чого у вуликах з дном, що знімається, між дном і корпусом встановлюють піддаш ник або підставку висотою 5-6 см, зверху якої набивають металеву сітку з чарунками діаметром 2-3 мм, через які кліщі осипаються вниз на листок паперу; знищення кліщів у трутневому розплоді, оскільки у трутневих чарунках кліщів буває в 10-15 разів більше, ніж у бджолиних; відбір розплоду і формування безплідних відводків, а також формування безсотових відводків.
Фізичні методи. До фізичних методів належить термічний обробіток бджіл. Термічний обробіток бджіл проводиться у спеціальній термокамері, яка складається із касети для бджіл, воронки і камери з нагрівальним елементом. Термокамера на одну касету має висоту 1200 мм, довжину і ширину – 750 мм. Виготовляється вона із деревини і фанери. На віддалі 450 мм від дна термокамери у неї вставляють висувний піддон із металевої сітки з чарунками 0,5-0,5 мм для збирання кліщів. При користуванні термокамерою потрібно користуватися спеціальною інструкцією.


Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/
Категорія: Вароатоз | Додав: Dr-Bee (2010-03-18) | Автор: Вароатоз
Переглядів: 5899 | Теги: Вароатоз | Рейтинг: 2.3/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz