Фітотоксикози (нектарний, пилковий, частково падевий) – це отруєння бджіл алкалоїдами, глюкозидами, ефірними оліями, органічними кислотами, деякими цурками, яке відбувається від споживання бджолами нектару, пилку й паді з окремих рослин. Фітотоксикози бджіл вивчені мало. Відомості про отруєння бджіл на рослинах у більшості випадків базуються на спостереженні бджолярів і то фрагментарно. Немає конкретних даних з дослідження пилку, нектару, роси з отруйних рослин про наявність і концентрацію токсичних речовин у них. Специфіка проявів так званого пилкового токсикозу(травневої хвороби) обумовлена, як доводять сучасні дослідження, мікроорганізмами. Тому не варто поділяти отруєння бджіл на пилкове, нектарне чи падеве, як це вважалося раніше.
З 19000 видів вищих рослин ( це без обліку завезених з різних частин світу) нашої флори, отруєння бджіл можуть викликати близько 80 видів, які належать до 35 родин. Небезпека для бджіл від нектару й пилку окремих видів рослин залежить від умов їхнього зростання, ґрунтів, погоди тощо. Виникнення фіто токсикозів пов’язане з наявністю масового квітування отруйних рослин за відсутності інших джерел нектару й пилку в даній місцевості. Мед, відкачаний з вуликів уражених бджолосімей, може викликати отруєння людей.
Токсикози частіше спостерігаються у травні – червні і тривають залежно від терміну квітування рослин, 10-25 днів. Розвитку хвороби сприяють похолодання, дощі, посухи та інші фактори, що впливають на медозбір. Ознаки отруєння передусім з’являються у бджіл-збиральниць.
Які ж рослини вважаються отруйними для бджіл?
Із семи видів чемериць (Veratrum), які ростуть на території України, отруєння бджіл викликають чемериця Лобеля (V.Lobelianum), чорна (V.nigrum), біла (V.album), даурська (V.dachuricum). Отруйний нектар і пилок містять алкалоїди – протовератрин, жервин та інші, глюкозид – вератрамарин. Отруєння настає за період від двох хвилин до двох годин. У комах спостерігається параліч кінцівок, у першу чергу задніх. Молоді бджоли чутливіші і хворіють частіше. Бджоли, які одержали обмежену кількість нектару й пилку, видужують. Можливе отруєння людей медом з домішкою нектару чемериць.
Чемериця Лобеля (V.Lobelianum) Чемериця Чорна (V.nigrum)
Чемериця Біла (V.album) Чемериця Даурська (V.dachuricum)
Нектар і пилок ріпчастої цибулі містить в ефірній олії дисульфід. З підвищенням температури за низької вологості повітря вміст його різко збільшується. Отруєні бджоли перебувають у пригніченому стані, у них розлагоджується травлення, змінюються стінки кишківника, матка знижує яйцекладку, частково гинуть личинки. З вулика виділяється неприємний запах.
Майже всі види жовтецю (Ranunculus) містять отруйну летку речовину анемонол (протоанемонол), якою й отруюються бджоли рано навесні. Від неї виникає й бетласька хвороба бджіл. Комахи виходять із вулика, трясуться, кружляють низько над землею, мають розставлені крильця, витягнутий хоботок, зменшене черевце. Бджолосім’ї слабнуть і гинуть.
  
Жовтець (Ranunculus) Борці високий (Aconitum excelsum) Борці вовчий (A.lycoctanum)
Борці високий (Aconitum excelsum) та вовчий (A.lycoctanum) містять алкалоїд аконіти. Ознаки отруєння бджіл настають у період від 25 хвилин до 5 годин. Залежно від дози, що надійшла в організм, зовнішньої температури бджоли-складальниці гинуть у польоті за температури 8-12°С, а за температури 20-25°С частина їх виживає. Ознаки отруєння в бджолосім’ї тривають упродовж 2-13 днів.
Пилок і нектар кінського каштана (Aesculus hippoccastanum), каліфорнійського каштану (A.californica), павію (A.pavia) містять суміш сапонінів (ескулюссапонін, ескулін тощо) особливо за спекотної погоди. Отруєння (хвороба Бука) характеризується тремтінням дорослих бджіл, втратою волосків з тіла й здатності до польоту, деформацією тіла лялечок і їхньою загибеллю.
Кінський каштан - Aesculus hippoccastanum Каліфорнійський каштан - Aesculus Californica
Рододендрони (Rhododendron) жовтий (R.luteum), понтійський (R.ponticum), кавказький (R.caucasicum) та інші містять грайянотоксини. Літні бджоли гинуть на рослинах або біля пасіки. Надалі ознаки хвороби з’являються в бджолосім’ях, бджоли стрімко вилітають з вулика і падають перед льотком. Лежать на боці або спині з зігнутим черевцем іноді з розставленими крильцями, крутяться на одному місці і дзижчать. Через 8-10 годин збудження змінюється паралічем ніжок, вусиків, тривалим посмикуванням тільця і загибеллю. Ознаки хвороби в сильних сім’ях тривають 2-3 дні, а за наявності значних запасів «п’яного» меду цей час ще триваліший. Бджолосім’ї слабнуть, значна частина їх гине.
Визначити захворювання бджіл на фітотоксикоз можна за такими ознаками: після настання змін у їхній поведінці через тривалий час багато бджолосімей гине, видужує лише частина. Фітотоксикоз зазвичай проявляється в період цвітіння певних рослин. Однак остаточний діагноз можна поставити лише в лабораторії, де досліджується будова зерен пилку з меду й нектару, визначається вид рослин, проводяться спеціальні дослідження на алкалоїди, глюкозиди, виключаючи інфекційні захворювання.
Важливим засобом протистояння цій хворобі є висівання навколо пасіки значної кількості високопродуктивних медоносних рослин або кочівля до медоносів. Коли ж сталася біда, то в постраждалих бджолосімей необхідно видалити кормові запаси і підгодовувати бджіл цукровим сиропом (1:2 або 1:3) упродовж 1-2 днів. Біля вуликів збирати бджіл з ознаками паралічу розкласти їх тонким шаром (0,5 см) і занести в тепле приміщення. Після відновлення здатності до польоту їх випускають.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ | 
