Бджільництву завдають збитків різні хвороби та шкідники. Вони ослаблюють бджолині сім'ї, зменшують вихід продукції і, якщо не вжити заходів, можуть стати причиною їхньої загибелі. Через хвороби бджіл знижується також ефективність запилення сільськогосподарських культур. На вражених пасіках доводиться проводити додаткові витрати праці та коштів, що призводить до підвищення собівартості продукції бджільництва. Тому необхідно дбати про запобігання захворювань, а в разі їх виникнення негайно вживати заходів до лікування сімей та оздоровлення пасік.
Профілактика - це комплекс науково обгрунтованих господарських, ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню хвороб, підвищенню стійкості бджіл проти них. Профілактика хвороб бджіл, особливо інфекційних, має законодавчий характер і є обов'язковою для всіх пасічницьких господарств. З метою попередження захворювань бджіл на пасіках слід утримувати тільки сильні, здорові і продуктивні бджолині сім'ї. Сильні сім'ї добре зимують, роблять дружний обліт і краще розвиваються весною, вони менше уражуються хворобами. Пасіки треба розміщувати на благополучній щодо карантинних хвороб бджіл території, на сухих, захищених від вітрів і сонячних місцях з доброю кормовою базою. Стаціонарні пасіки і тимчасові точки, які мають понад 20 сімей бджіл, треба ставити на відстані не ближче 500 м від житлової зони населених пунктів, місць відпочинку, культурно-побутових об'єктів, шосейних доріг і залізниць, 1 км від тваринницьких та птахівничих ферм і 5 км від підприємств кондитерської і хімічної промисловості та воскопереробних заводів, а також репродуктивних і карантинних пасік. Не можна розміщувати пасіки під лініями електропередач, поблизу забруднених, заболочених і затоплюваних водою місць і біля складів з отрутохімікатами.
Уражаються хворобами всі особини бджолиних сімей - матки, трутні, робочі бджоли та розплід. Хворіють вони протягом усього року, проте у різні сезони неоднаково. При захворюваннях знижується активність бджіл, скорочується тривалість їх життя, відмічається значна загибель окремих особин або навіть цілих сімей чи пасік. Хворі сім'ї малопродуктивні і часто збиткові. Найбільших збитків пасікам завдають заразні хвороби, які ділять на інфекційні та інвазійні. Інфекційні хвороби спричинюють мікроби, віруси і гриби, а інвазійні - найпростіші, комахи, кліщі, гельмінти. Серед заразних найпоширеніші нозематоз, вароатоз, браульоз, європейський гнилець, американський гнилець. Збудники заразних хвороб швидко розмножуються, можуть передаватися від хворих до здорових і спричинювати захворювання одночасно значної кількості бджолиних сімей на великих територіях. При виявлені аспергільозу на пасіках необхідно дотримувати правил особистої гігієни для запобігання уаженню, оскільки це захворювання спільне для людей,
Для запобігання занесенню збудників хвороб формують та поповнюють пасіки лише здоровими бджолиними сім'ями і матками з благополучних господарств. Для виявлення захворювань ветернарні спеціалісти проводять суцільні діагностичні дослідження. Результати обстеження заносять у ветеринарно-санітарний паспорт, який повинен бути на кожній пасіці. Для перевезення бджолиних сімей, маток і продуктів бджільництва видають ветеринарне свідоцтво. Закуплені бджолині сім'ї утримують протягом місяця на окремому точку і перевіряють на наявність захворювань. При передачі з однієї пасіки на іншу вуликів, рамок їх попередньо очищають і знезаражують. Намагаються не збирати рої невідомого походження. На територію пасіки не допускають сторонніх осіб. Працівникам, які обслуговують здорові пасіки, заборонено відвідувати неблагополучні.
Стійкість бджолиних сімей проти хвороб залежить від породи бджіл. Найстійкіші проти захворювань у природних умовах є місцеві бджоли ( українські, середньоросійські, карпатські ), а найсприятливі - сірі гірські кавказькі та італійські. Помісні бджоли мають проміжну стійкість проти хвороб між вихідними породами. Переваги місцевих бджіл пов'язані з кращим пристосуванням до кліматичних і медозбірних умов та до місцевих рас збудників хвороб, виробленим у результаті тривалого природного та штучного відбору. Важливу роль у профілактиці захворювань відіграє сила сім'ї. Слабкі сім'ї найчастіше уражуються хворобами, а сильні хворіють значно менше. З метою профілактики захворювань на пасіках необхідно формувати сильні сім'ї, які на початку зимівлі повинні мати не менше 9-10 вуличок бджіл, а в кінці зимівлі -8-9 вуличок.
Найчастіше збудники потрапляють в організм бджіл з кормом (нозематоз, гнильцеві захворювання та ін.), через органи дихання (акарапідоз, септицемія); при сенотаїноз проникають через хітинову перетинку в грудну порожнину й живуть там до певного віку, живлячись гемолімфою бджіл. Збудники можуть знаходитись і розвиватись на поверхні тіла личинок, лялечок і дорослих бджіл (кам’яний і вапняковий розплід, вароатоз, браульоз).
Незаразні хвороби бджіл передаються від хворих до здорових сімей. Виникають вони внаслідок порушення умов годівлі, утримання та розведення бджіл. Найчастіше причиною їх появи буває згодовування бджолам недоброякісного корму або його відсутність. Падевий мед, мед та пилок з отруйних рослин або тих, які обробляли пестицидами, викликають отруєння чи токсикози. Якщо на пасіках не дотримують правил утримання ( не скорочують і не утеплюють гнізда в холодну погоду, допускають близькоспоріднене розведення), це призводить до загибелі яєць, личинок, лялечок, іноді й молодих бджіл. Незаразні хвороби знижують життєздатність бджолиних сімей.
Заразні хвороби передаються від хворих до здорових бджолиних сімей. Їх поділяють на інфекційні та інвазійні. Якщо вони викликаються проникненням в організм бджоли патогенних мікроорганізмів рослинного походження, їх називають інфекційними.
Інвазійні (паразитарні) хвороби – це ті, збудниками яких є паразити тваринного походження (найпростіші, кліщі, комахи тощо). До збудників інфекційних хвороб належать мікроорганізми рослинного походження: ультравіруси, бактерії й плісеневі гриби.
Спеціалізація та інтенсифікація бджільництва не можливі без створення стійкого ветеринарно-санітарного благополуччя пасік. Для здійснення цього необхідно перш за все запобігти занесенню хвороб на пасіки, дотримувати ветеринарно-санітарних вимог при догляді та годівлі бджіл, проводити своєчасну профілактику, а якщо з’явились хвороби, якомога швидше вжити необхідних заходів для оздоровлення бджолиних сімей.
