Найчастіше збудники потрапляють в організм бджіл з кормом (нозематоз, гнильцеві захворювання та ін.), через органи дихання (акарапідоз, септицемія); при сенотаїноз проникають через хітинову перетинку в грудну порожнину й живуть там до певного віку, живлячись гемолімфою бджіл. Збудники можуть знаходитись і розвиватись на поверхні тіла личинок, лялечок і дорослих бджіл (кам’яний і вапняковий розплід, вароатоз, браульоз).
Розповсюджувачами заразних хвороб є хворі сім'ї. Інфекція може передаватись від хворих бджіл до здорових, при контакті здорових з інфікованими стільниками, кормом, вуликами, при бджолиних крадіжках, зальотах, блуканнях. Переносять збудників заразних хвороб воскова міль, оси. мурашки, кліщі, мухи та інші комахи. При паратифі і септицемії джерелом зараження може бути інфікована вода. Найбільш небезпечним перенощиком збудників заразних хвороб може бути пасічник, який порушує правила санітарної гігієни на пасіці, не здійснює профілактичних і лікувальних заходів, передає від хворих у здорові сім’ї стільники з медом, пергою, розплодом тощо. При оглядах хворих сімей він повинен ретельно мити руки й дезінфікувати пасічницький інвентар.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ | 