Спеціалізація та інтенсифікація бджільництва не можливі без створення стійкого ветеринарно-санітарного благополуччя пасік. Для здійснення цього необхідно перш за все запобігти занесенню хвороб на пасіки, дотримувати ветеринарно-санітарних вимог при догляді та годівлі бджіл, проводити своєчасну профілактику, а якщо з’явились хвороби, якомога швидше вжити необхідних заходів для оздоровлення бджолиних сімей. Профілактика – це комплекс науково обґрунтованих господарських, ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню хвороб, підвищенню стійкості бджіл проти них. Профілактика хвороб бджіл, особливо інфекційних, має законодавчий характер і є обов’язковою для всіх пасічницьких господарств. З метою попередження захворювань бджіл на пасіках слід утримувати тільки сильні, здорові і продуктивні бджолині сім'ї добре зимують, роблять дружний обліт і краще розвиваються весною, вони менше уражаються хворобами. Пасіки треба розміщувати на благополучній щодо карантинних хвороб бджіл території, на сухий, захищених від вітрів і сонячних місцях з доброю кормовою базою. Стаціонарні пасіки і тимчасові точки, які мають понад 20 сімей бджіл, треба ставити на відстані не ближче 500м від житлової зони населених пунктів, місць відпочинку, культурно-побутових об’єктів, шосейних доріг і залізниць, за 1 км від тваринницьких та птахівничих ферм і 5 км від підприємств кондитерської і хімічної промисловості та воскопереробних заводів, а також репродуктивних і карантинних пасік. Не можна розміщувати пасіки під лініями електропередач, поблизу забруднених, заболочених і затоплю вальних водою місць і біля складів з отрутохімікатами. Місця розміщення бджолиних сімей (точків) погоджують з державною ветеринарною службою і місцевими органами влади. На одній пасіці залежно від умов розміщують не більше 150 бджолиних сімей, а під час кочівлі на медозбір – 30-60 сімей. Відстань між вуликами – 3-3,5 м, а між рядами вуликів – 10 м. На стаціонарній пасіці перед льотками зрізують дерен і на поверхню грунту насипають пісок. Вулики ставлять на спеціальні підставки або дерев’яні кілочки заввишки не менше 30 см. На передльоткових майданчиках періодично збирають бджіл, які загинули, сміття і спалюють. На пасіці обладнують яму глибиною до 1 м з кришкою для зливання брудної води і різних відходів, майданчик для дезінфекції вуликів та іншого інвентаря. Тут повинні бути також умивальник, мило, рушники, халати, сітки для обличчя на кожного працівника пасіки, а також аптечка з набором лікувальних і дезінфікуючих засобів, посуд з 1%- ним розчином хлораміну для дезінфекції рук. На кожній пасіці треба мати резерв вуликів не менше 10-15% загальної кількості бджолиних сімей і потрібну кількість відбудованих стільників: для лежаків - 24 стільники на сім'ю, багатокорпусних – 40, однокорпусних – 12 гніздових і 24 магазинних, для 16-стільникових – відповідно 16 і 16. Щороку в сім’ях слід замінювати не менше 30% старих стільників за рахунок відбудованих бджолами на вощині. На кожну пасіку головний лікар ветеринарної медицини району видає ветеринарно-санітарний паспорт з відміткою про благополуччя бджіл щодо заразних захворювань і проведення діагностичних досліджень, оглядів сімей бджіл, профілактичних і лікувальних заходів. Нові пасіки і ферми, спеціалізовані пасічницькі господарства комплектують тільки здоровими сім ями, відводками чи бджоло пакетами з благополучних пасік. Завозити бджіл у господарство можна лише після попереднього їх обстеження, при наявності ветеринарного свідоцтва про благополуччя бджіл господарства – постачальника бджолиних сімей. Завезені у господарство бджолині сім'ї витримують місць на карантині і обстежують. На територію пасіки допускати сторонніх осіб не дозволяється. Приміщення для зберігання запасних стільників з медом і пергою, сушнику, воску, воскосировини, знезараженого інвентаря та пасічницького обладнання повинні бути недоступними для бджіл. Витоплений віск і вощину треба зберігати в ящиках або мішках. Два рази на рік – весною і восени проводять профілактичну дезінфекцію вуликів, будівель та пасічницького інвентаря. Після огляду кожної бджолиної сім'ї завжди треба дезінфікувати предмети догляду. Пасічник повинен працювати в чистому халаті, після огляду кожного вулика мити руки з милом. У зимівнику і складських приміщеннях необхідно постійно знищувати гризунів, застосовуючи механічні, біологічні та хімічні засоби. При неблагополучній зимівлі бджолиним сім’ям надають допомогу, усуваючи причину їх непокоєння. Під час першого весняного огляду бджіл вибірково від 10% сімей відбирають проби ( не менше як по 50 особин підмору чи живих бджіл) і надсилають їх у ветеринарну лабораторію для дослідження. Від підозрілих на захворювання сімей проби відбирають від кожної. Наслідки огляду, стан обльоту бджолиних сімей, аналізи лабораторних досліджень і проведену дезінфекцію та лікування записують у пасічному журналі.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ |
