Малий вуликовий жук (Aethina tumida) - Малий вуликовий жук - Вороги і шкідники бджіл - Каталог статей - Здорові бджоли на вашій пасіці

Здорові бджоли на вашій пасіці

Меню сайту
Категорії розділу
Щурка золотиста [1]
Філант [0]
Шершень [1]
Оси [1]
Бабки [0]
Шинковий шкіроїд [1]
Пергова міль [0]
Пергові кліщі [0]
Мурашки [1]
Миші [1]
Сорокопуд [0]
Велика і мала воскова міль [0]
Щипавка [0]
Метелик "мертва голова" [1]
Боротьба зі шкідниками та хворобами бджіл [0]
Малий вуликовий жук [1]
Жаби і Ропухи [1]
Ящірки [1]
Їжаки [1]
Наше опитування
Всього відповідей:
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Вороги і шкідники бджіл » Малий вуликовий жук

Малий вуликовий жук (Aethina tumida)
Спеціалісти в галузі патології медоносних бджіл, а також практикуючі пасічники ряду країн занепокоєні поширенням малого вуликового жука (Aethina tumida).
 
 
Малий вуликовий жук - Aethina tumida
 
   Малий вуликовий жук - Aethina tumida належить до класу комах, загону жорсткокрилих, родини блищиків Nitidulidae. Розміри комахи 5-7 мм, колір від темно-коричневого до чорного.
   Жуки під час огляду гнізда виявляються на дні вулика, під полотниною і безпосередньо на стільниках. Самка жука відкладає видовжені яйця довжиною близько 2 мм в кутки і щілини вулика.
   Через 2-3 дні з яєць виходять личинки, які відразу проникають у стільники, де починають харчуватися медом і пилком.

 

   Через 10-16 діб личинка залишає вулик і вже у ґрунті переходить у стадію лялечки, яка триває 21-29 днів, після чого формуються дорослі, здатні до польоту, особини, які спочатку мають світло-жовтий колір, а потім поступово темніють. Жуки розлітаються у пошуках гнізд господарів. Як правило, це сусідні вулики, до того ж уже через тиждень самки стають статевозрілими і починають відкладати яйця.
   Середня тривалість життя дорослих комах – 6-7 місяців.
   Батьківщина жука – Центральна і Південна Африка, де вони мешкають у сім’ях африканських різновидів медоносних бджіл як симбіонти, не зашкоджуючи бджолам.
   Згідно з даними Б.Байса (1975), 68% опитуваних пасічників в ПАР вважають, що присутність малого жука не шкодить бджолосім’ям , і лише 7% вважають його небезпечним шкідником.
   Ж.Д.Еліс (2005) відмічає, що в природному середовищі на африканському континенті малий вуликовий жук лише у крайніх випадках починає паразитувати у гніздах бджіл, руйнуючи і послаблюючи їх.
   Наприкінці 90-х років 20-го століття ареал поширення цієї комахи значно розширився і на сьогоднішній день малий вуликовий жук завдає великої шкоди пасічним господарствам на південному сході США і в ряді районів Австралії.
У цьому разі ні про який симбіоз говорити не доводиться.
 
  
 
   Малий вуликовий жук викликає помітні руйнівні зміни в гніздах бджіл. У вражених сім’ях гине розплід і дорослі бджоли. Личинки жука у процесі життєдіяльності роблять ходи у стільниках, руйнують печатку меду і забруднюють його екскрементами, що призводить до розрідження і зброджування меду.
   Якщо не вживати ніяких заходів, то за кілька тижнів увесь вміст вулика може перетворитися на смердюче місиво, що складається із зруйнованих стільників, розплоду і забродженого меду, а закінчиться все злітанням бджіл. Така сумна картина зумовлена тим, що бджоли не можуть ефективно боротися з дорослими жуками, бо хітиновий покрив останніх непроникний для жала бджіл. Ефективнішим є видалення бджолами личинок паразита, але лише з поверхні стільників.
  
Засобів і способів боротьби з малим вуликовим жуком небагато. Насамперед, це дотримання і виконання основних зоотехнічних та санітарно-гігієнічних заходів, відомих кожному досвідченому пасічнику:
 
1.Утримувати сильні бджолосім’ї.
2.Регулярно змінювати маток.
3.Здійснювати профілактичну дезінфекцію вуликів, інвентарю та обладнання, зимівників і приміщень, де зберігають стільники.
 
   Згідно з інформацією О.Ф.Гробова (2002), для боротьби з жуками рекомендується обробляти порожні стільники парадихлорбензолом або застосовувати смужки кумафосу.
   Що ж до пошуку хіміотерапевтичних засобів боротьби з жуком у присутності бджіл, то цей шлях, на нашу думку, є безвихідним. Малий вуликовий жук, на відміну від інших ектопаразитів бджіл, достатньо стійкий до дії різних лікарських препаратів, які безумовно повинні бути безпечними для бджіл. Крім того, необхідно враховувати постійно зростаючі вимоги міжнародних організацій до наявності залишкової кількості хімічних препаратів і антибіотиків у меді та інших продуктах бджільництва.
   На щастя, на території Росії і сусідніх держав не виявлено малого вуликового жука. Проте це не означає, що немає приводу для неспокою. Достатньо згадати «переможну ходу» по світу кліща Вароа з острова Ява. Недаремно до проблеми малого вуликового жука була підвищена увага на останньому конгресі Апімондії – 2005.
   Отже, на сьогоднішній день основним захистом проти можливої загрози поширення малого вуликового жука є суворе дотримання ветеринарно-санітарних норм, суворий контроль за племінним матеріалом бджільництва, які надходять із-за кордону.


Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/
Категорія: Малий вуликовий жук | Додав: Dr-Bee (2010-05-23) | Автор: Григорій Гнатик
Переглядів: 2406 | Теги: Малий вуликовий жук (Aethina tumida | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz