Нозематоз – дуже поширена хвороба бджолиних сімей, супроводжується проносом і масовою загибеллю дорослих бджіл та маток взимку й навесні.
Збудник – мікроскопічний паразит Nozema Apis – розмножується в епітеліальних клітинах сере дньої кишки маток, бджіл і трутнів. Цикл розвитку паразита проходить у клітинах кишок бджіл.
1. Мікроскопічний паразит Nozema Apis
Цикл розвитку ноземи складний і триває 3-4 дні. Початковою і кінцевою стадіями розвитку паразита є спори, стікі проти дії факторів зовнішнього середовища. Життєздатність спор ноземи у трупах бджіл зберігається до п’яти років, у фекаліях бджіл на стільниках – до двох років, у меду – до 10-11 міс. На спори ноземи згубно діють висока температура, пара 80 %-ної оцтової кислоти, 4%-ний розчин формальдегіду та інші деззасоби. В епітеліальних клітинах розмножується при температурі від 22 до 34° С, більш низькі і високі температури гальмують розмноження паразита і бджоли можуть видужати.
Цикл розвитку паразита Nozema Apis у клітинах кишок бджіл
Джерелом інвазії є хворі бджолині сім'ї. Хворі матки і бджоли виділяють з калом спори, забруднюючи мед, пергу, стільники, рамки, вулики. Інвазія поширюється від сім'ї до сім'ї при переставлянні забруднених стільників, пересадці бджіл, використанні незнезараженого інвентаря, огляді здорових сімей після хворих без дезинвакції рук.
Виникненню хвороби сприяє утримання малостійких проти захворювання південних порід бджіл, слабких сімей, старих маток і бджіл, недоброякісний корм, тривала зимівля, порушення спокою бджолиних сімей, значні коливання температури і відносної вологості в зимівнику.
Ознаки хвороби. У хворих сім'ях гине значна кількість бджіл, нерідко й матка, а в кінці зимівлі або протягом перших двох місяців після очисного обльоту бувають випадки загибелі цілих сімей. Хворі сім'ї неспокійні зимою, що призводить до надмірного витрачання корму і переповнення задньої кишки не перетравними рештками, а часто й проносу.При випорожненнях бджіл у вуликах на стільниках, стінках вулика, рамках, прилітній дошці видно калові плями. Після виставлення із зимівника гальмується розвиток сімей, у хворих бджіл збільшується черевце, вони погано тримаються на стільниках, малоактивні, крила їх тремтять, а середня кишка збільшена, втрачає сегментацію і набуває молочно-білого кольору. Установлюють хворобу на основі мікроскопічного дослідження бджіл і їх екскрементів, клінічних ознак при вислухуванні взимку та огляду сімей з урахуванням епізоотологічних даних. Для дослідження у ветеринарну лабораторію направляють не менше 50 загиблих бджіл від 10-15% сімей пасіки.
Заходи боротьби. Залежно від ураженості бджіл збудником та зурахуванням клінічних ознак (загибель маток і бджіл, ослаблення сімей і пронос) пасіку оголошують неблагополучною і проводять обмежувальні заходи. Весною значно уражені слабкі сім'ї, які не зможуть самостійно розвиватись об’єднують. При потребі скорочують і утеплюють гнізда та поповнюють кормові запаси. З перезимованих гнізд при переселенні хворих бджолиних сімей у чисті знезаражені та прогріті вулики видаляють всі забруднені фекаліями бджіл стільники, за винятком рамок з розплодом, які очищають, залишають у гнізді, а після виходу розплоду вибраковують. Замінюють стельові та вставні дошки, а також наволочки утеплювальних подушок.
Вулики, звільнені після переселення хворих сімей, стельові та вставні дошки, а також годівниці старанно очищають і знезаражують. Сміття спалюють. Для дезинвазії використовують гідропульти, дезустановки і камери (ДУК, ЛСД, ОППК, АПКД-М). Халати, лицеві сітки, рушники знезаражують тривалим кип’ятінням. Після знезараження хімічними засобами предмети прополіскують у воді і висушують.
Весною та влітку стимулюють розвиток сімей, відбудовують нові стільники для заміни вибракуваних і створення запасу, а також здійснюють заходи щодо запобігання занесення отрутохімікатів у гнізда бджолиних сімей. Під час головного медозбору від найбільш стійких проти нозематозу сімей виводять маток та підсаджують їх у менш стійкі. Після закінчення головного медозбору від декількох різних за силою сімей відбирають по 100 г меду і направляють у ветеринарну лабораторію для дослідження на наявність паді, скорочують і формують гнізда із стільників, які не перебували в зимівлі, та утеплюють їх. При виявленні паді кормові запаси замінюють цукровим сиропом з додаванням 70%-ної оцтової кислоти з рахунку 0,3 мл на 1 кг цукру. Непридатні для використання стільники перетоплюють на віск, а придатні знезаражують. Для цього використовують: 4%-ний розчин формальдегіду, який готують з однієї частини формаліну і дев'яти частин води. Ним густо зволожують стільники, ставлять їх у щільні корпуси вуликів або ящики, закривають, щілини замазують глиною і витримують при температурі не нижче 20°С протягом 4 годин. Після цього дезрозчин із стільників видаляють, промивають їх водою і просушують; водяну пару з формаліном, одержану випаровуванням в чайнику розчину формаліну ( 300 г води + 100 г формаліну ) при температурі 50-55°С протягом 30 хвилин. Стільники ставлять у камеру (корпус вулика) і щільно закривають. У льоток через гумову трубку спрямовують з чайника струмінь водяної пари з формаліном. Уникають прямого потрапляння струмення пари на стільники; водяну пару при температурі 55°С протягом 40 хв, якою знезаражують так само, як і при попередньому способі. Температуру регулюють за допомогою терморегулюючого пристрою; пари оцтової кислоти. Стільники поміщають у корпус вулика або ящик, зверху кладуть шар вати або чистих ганчірок товщиною 2 см, змочують 80%-ною оцтовою кислотою з розрахунку 200 мл на 12-рамковий вулик, закривають стельовими дошками, всі щілини замазують глиною і витримують три доби при температурі не нижче 16°С або п’ять діб при температурі нижче 16°С. Потім стільники виймають і провітрюють протягом доби; суміш газів, виготовлених з однієї частини окису етилену і 2,5 частини бромистого метилу. Стільники накривають поліетиленовою плівкою, під неї вводять суміш газів з розрахунку 1,5-2 кг/м³, витримують протягом 3 днів, а потім провітрюють 2-3 дні. При дезинвазії стільників з використанням хімічних засобів працюють у халаті, гумових рукавицях, окулярах і марлевих пов'язках.
Лікування хворих сімей. Прилікуванні уражених нозематозом сімей найкращі результати дають фумагілін, нозематол і ноземацид.
Фумагілін і Нозематол використовують для лікування сімей весною. З профілактичною метою фумагілін дають сім’ям восени при поповненні кормових запасів на зиму. Тепер користуються фумагіліном ДЦГ. Він має вигляд порошку, розфасованого у флакони по 20 г, в тому числі 0,5 г діючої речовини. Для виготовлення лікувального сиропу до 1 л цукрового сиропу додають 800 мг фумагіліну, або вміст флакону до 25 л цукрового сиропу. Препарат спочатку розчиняють у теплуватій воді (30°С), а потім старанно розмішують з сиропом. Лікувальний сироп дають бджолам по 250-500 мл протягом 2-3 тижнів, а восени по 2-3 л за один раз. Всього кожній сім'ї згодовують 5 л сиропу.
На великих пасіках фумагілін застосовують у вигляді медово-цукрової пасти. Для виготовлення 50 кг пасти беруть вміст 10-15 флаконів фумагіліну, рівномірно перемішують його з 40 кг цукрової пудри, додають 10 кг підігрітого до 50°С меду і 0,5 л теплої (37°С) води. Пасту кладуть поверх рамок під потолочинку дозою 100-150 г на вуличку бджіл.
Нозематол – рідина жовтого кольору, яка випускається в аерозольних балончиках об’ємом 170-385 см³. Препарат використовують для обробки сімей весною при температурі не нижче +14°С. Перед обробкою розширюють вулички до 2-3 см, обкурюють бджіл з димаря, а потім з віддалі 20-25 см від поверхні рамок направляють струмінь аерозолю вздовж кожного між рамкового простору протягом 1-1,5 сек. Потім відразу вулички скорочують, гніздо накривають полотниною і подушкою, ставлять кришку вулика і додатково в нижній льоток вводять аерозоль протягом 3-5 сек, залежно від сили сім’ї. Проводять 3-4 обробки через 3-4 дні.
Пасіку оголошують благополучною при відсутності клінічних ознак хвороби і негативних наслідків мікроскопічних досліджень весною наступного року і проведенні заключної дезинфекції.
Ноземацид ® Для лікування і профілактики нозематоза і бактеріальних захворювань бджіл Виробник. ЗАО АГРОБИОПРОМ» м. Москва.
Форма випуску: порошок жовтого кольору.
Фармакологічна дія: складові частини препарату активно діючі речовини, що володіють широким спектром дії у відношені до збудника Nozema apis і змішаних бактеріальних хвороб бджіл.
Дози і спосіб застосування. Препарат згодовують бджолам з канді або цукровим сиропом з розрахунку 0,25 г на одну сім'ю силою 8-10 вуличок.
Ранньою весною (до обльоту) Ноземацид вносять в медово-цукрове тісто (канді) з розрахунку 5 г препарату на 10 кг канді і згодовують бджолам по 0,5 кг на сім'ю бджіл. Після весняного обльоту Ноземацид застосовують з цукровим сиропом 5 г препарату спочатку розчиняють в 50 млтеплої води і детально змішують з 20 л цукрового сиропу (1:1). Лікувальний сироп згодовують бджолам двічі з інтервалом 5-6 днів, наливають його у верхні годівниці з розрахунку 100 мл на 1 рамку з бджолами.
Восени для профілактики нозематозу препарат застосовують з цукровим сиропом в тих же дозах одноразово. Одночасно з лікуванням бджіл замінюють маток на здорових плідних. Проводять дезинфекцію вуликів, стільників і робочого інвентаря згідно інструкції по дезинфекції пасік.
Особливі вказівки. Відкривати упаковку необхідно лише на пасіці перед обробкою бджіл. Мед, зібраний від оброблених бджіл, використовують в їжу на загальній основі. Упаковка. Герметично закритий пакет з фольги по 5 і 2,5 гр. Умови зберігання.
В упаковці виробника в сухому, захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі від 0 до + 25ºС Термін придатності – 3 роки з дня виготовлення.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ |
