Питання про гнилець і його етіологію завжди цікавило не тільки вчених, але, передусім, практиків-бджолярів, які зазнавали від нього значних збитків. Визначити, що таке гнилець, прагнули ще в давнину. Майже за 4 сторіччя до Різдва Христового гнилець був уже відомий під різними назвами і його вважали хворобою бджолиної сім'ї (І.Л. Сербінова, 1910). Аристотель у своїх працях описував гнилець як заразну хворобу, згодом К.Пліній присвятив гнильцю низку статей. Основні дослідження гнильцю припадають на XVIII-XIX сторіччя. Для систематизації та упорядкування даних досліджень їх можна розділити на три періоди, кожен з яких має свій напрям у вивченні цього питання.
Європейський гнилець – (гнилець відкритого розплоду) викликає масову загибель і гниття личинок 3-4 –денного, іноді старшого віку або печатного розплоду. Зустрічається в різних зонах України. Збудник – стрептокок плютон, ланцетоподібної та коконовторинної форми мікроб. У загиблих личинок виявляють також вторинні мікроби – бацилу альвей і стрептокок апіс, які ускладнюють захворювання.
