В умовах широкого застосування хімічних препаратів у сільському господарстві все гостріше ставиться питання охорони і захисту бджіл від отруєнь. Отруєння бджіл отрутохімікатами призводить до загибелі бджолиних сімей або сильного ослаблення їх, внаслідок чого знижується продуктивність пасік, порушуються умови для запилення ентомофільних культур. Крім того, отрути сповільненої дії заносяться бджолами в мед, що знижує його якість як дієтичного і лікувального продукту. Частина отруйних речовин потрапляє на квітковий пилок і у вигляді перги стає джерелом тривалого отруєння бджіл та розплоду.
Господарства й організації, які планують хімічну обробку рослин, за 3-5 днів до початку робіт повинні повідомляти ( по радіо, через пресу та іншими способами) усіх пасічників пасік, що розміщені в радіусі не менш як 10 км. У повідомленні слід вказувати дату, години, місце і розмір площ, де буде проводитись обробка, культури, назва отрутохімікатів. Форма і спосіб їх застосування, а також тривалість дії отрути на бджіл. Це дасть змогу, заздалегідь вирішити питання про те, яких заходів треба вжити, щоб запобігти отруєнню бджіл ( вивезти пасіку в інше місце чи ізолювати бджолині сім'ї у вуликах). Найкращим способом запобігання отруєнням бджіл є вивезення їх на віддаль 7-8 км від небезпечної місцевості. Однак це не завжди можливо, бо в інших місцях також можуть проводитись хімічні обробки посівів і насаджень. До того ж перевезення пасік при цьому потребує зайвих затрат і великого обсягу додаткових робіт на пасіці. Тому для захисту бджіл від отруєнь і забезпечення запилення ентомофільних рослин бджолині сім'ї можна ізолювати у вуликах, використовуючи кочову сітку.
Кочова сітка являє собою дерев’яну рамку у вигляді коробки довжиною 640 мм, шириною 486 мм, висотою стінок 60 мм, затягнуту зверху металевою сіткою з отворами 2,8×2,8 мм або 3×3 мм. Щоб не було перекосів, рамку знизу скріплюють металевими косинцями. Перед ізоляцією бджолиних сімей кочову сітку кладуть у вулик (ставлять на стельові фальці сіткою наверх). Така конструкція кочової сітки дає можливість збільшити надрамковий простір ( вільний, між верхніми брусками рамок і сіткою) за висотою до 70 мм, а за об’ємом до 0,019 м³ (19000 см³), що забезпечує вільне розміщення бджіл, які під час ізоляції залишають гніздо і скупчуються над рамками, не порушуючи вентиляції і повітрообміну. У визначений для застосування отрути день льотки вуликів до початку льоту бджіл закривають, а на ніч відкривають. Вранці наступного дня їх знову закривають. Кришки вуликів повинні бути трохи ( на 2-3 см) підняті. В жаркі сонячні дні на кришки зверху слід покласти утеплювальні подушки, а де це можливо, - свіжоскошену траву. Щодня бджолині сім'ї при потребі слід забезпечувати свіжою водою, яку наливають в напувалки – годівниці. Замість води можна давати охолоджений (заздалегідь приготовлений) цукровий сироп 35%-ної концентрації (350 г цукру на 1 л води).
Для контролю за станом ізольованих сімей, які займають 16 і більше рамок, на кочову сітку ( під кришку вулика) поміщають термометри. При підвищенні температури до 36°С кришку піднімають ще на 2-3 см. Термометри встановлюють у 5-10 сім’ях. Після закінчення строку дії отрутохімікатів спочатку треба відкрити льотки 1-2 сімей. Якщо протягом 1-1,5 год біля цих сімей не будуть з’являтися бджоли з ознаками отруєння, то можна відкривати льотки всіх сімей. Якщо ж з’являються отруєні бджоли, льотки не можна відкривати ще 5-7 год.
Заходи при отруєнні бджіл. Гнізда сімей, що втратили багато льотних бджіл, скорочують відповідно до їхньої сили, виймають в першу чергу медові й пергові рамки, особливо із свіже принесеним нектаром і пилком, а також рамки з відкритим розплодом, не обсиджені бджолами. Сім'ї бджіл забезпечують водою, наливаючи її в стільники, пергою, підгодовують цукровим сиропом. У міру виходу молодих сімей ці сім'ї підсилюють.
Джерело: http://www.doctor-bee.at.ua/ | 
