Для бджіл мед і перга не просто корм, а потужні енергетичні ресурси, що визначають темп росту й розвитку бджолосім’ї. Пасічники повинні стежити, щоб у гнізді постійно було достатньо кормових запасів.
Цю хворобу ще називають незаразним поносом, або аліментарною діареєю. Розлад кишківника бджіл викликається споживанням недоброякісних кормів. Особливо часто ця хвороба спостерігається восени при поїданні бджолами соків перезрілих плодів, овочів, варення тощо.
Порушення роботи кишківника бджіл може проявлятися в період зимівлі, особливо внаслідок підвищеного споживання корму через занепокоєння бджіл.
Підвищена температура в гнізді бджіл, що призводить до обривання стільників, припинення роботи бджолами й до запарювання бджіл має назву «перегрів гнізда». Він відбувається при неправильно організованому перевезенні бджіл, а також на точку, якщо вулики встановлені без затінення під прямими сонячними променями. У першому випадку перегрів гнізда обумовлений такими причинами: сильним збудженням бджіл, коли вони метаються на стільниках, наявністю в гнізді стільників із рідким медом, обривом стільників, поганою вентиляцією гнізда, потраплянням на стінки вуликів прямих сонячних променів.
Щоб уникнути запарювання бджіл, необхідно правильно формувати гнізда й неухильно дотримуватися правил із перевезення бджіл. На точках перегрів гнізда відбувається, якщо вулики розташовані на південних схилах і не захищені від прямих сонячних променів, або встановлені в низькому, вологому місці.
Перегріву гнізда сприяють фарбування вуликів у темні кольори, затримка з розширенням гнізд у період активного розвитку бджолосімей, невеликі льоткові отвори, що не забезпечують достатньої вентиляції, а також не притінені металеві дахи вуликів.
Цю хворобу ще називають горбатим розплодом. Він спостерігається при відсутності або хворобах матки, коли вони відкладають незаплідненні яйця. З них згодом розвиваються тільки трутні. При відсутності або хворобах матки робочі бджоли починають відкладати незапліднені яйця. Тому з них розвивається трутневий розплід.
Фітотоксикози (нектарний, пилковий, частково падевий) – це отруєння бджіл алкалоїдами, глюкозидами, ефірними оліями, органічними кислотами, деякими цурками, яке відбувається від споживання бджолами нектару, пилку й паді з окремих рослин. Фітотоксикози бджіл вивчені мало. Відомості про отруєння бджіл на рослинах у більшості випадків базуються на спостереженні бджолярів і то фрагментарно. Немає конкретних даних з дослідження пилку, нектару, роси з отруйних рослин про наявність і концентрацію токсичних речовин у них.
Запарювання бджіл – швидка загибель дорослих бджіл і розплоду в результаті підвищення температури і вологості через порушення вентиляції вулика або інших причин. Загибель дорослих бджіл і розплоду часто відбувається при перезбудженні бджіл під час їх транспортування в щільно закритому вулику, пакеті, роївні, а також тривалому утриманні бджіл у період обробок рослин пестицидами у вулику без необхідної вентиляції.
Пилковий токсикоз – це отруєння молодих бджіл пилком отруйних рослин: чемериці, аконіту, жовтозілля та інших або результат споживання перги, ураженої пліснявою. Хвороба короткочасна, проявляється частіше в травні, іноді пізніше, що залежить від періоду цвітіння отруйних рослин. Хворіють молоді бджоли –годувальниці, які більше споживають пилку. Хворі бджоли виповзають із вуликів на перед вуликові майданчики, не здатні літати і повільно гинуть.
Падевий токсикоз – спостерігається при споживанні бджолами падевого меду. Викликає масову загибель бджіл переважно взимку. Хворі бджоли проносять, виповзають з вуликів і масово гинуть. Падевий токсикоз розпізнають по наявності паді в меду і загибелі бджіл з ознаками проносу взимку. Іноді хвороба спостерігається влітку.
Сольові токсикози – отруєння бджіл солями різних елементів. Відзначають занепокоєння бджіл, сліди проносу на стільниках і на передній стінці вулика, бджоли гинуть.
