Збудником цієї хвороби – личинки мухи сенотаїнії – трикусніс, що переважно паразитують у грудній порожнині бджіл. Самці й молоді самки цієї мухи живуть поза пасікою; дорослі самки – на пасіці. Вони сидять на стінці або даху вулика й чекають вильоту чергової бджоли. Самки наздоганяють бджіл і заражають їх своїми личинками. Вони проникають у грудну порожнину, там розвивається і згодом бджола гине. У зараженій бджолі можуть знаходитися від 2 до 6 личинок. Вийшовши із загиблої бджоли, личинки зариваються в грунт і протягом 1-3 днів перетворюються на лялечку.
Збудником хвороби є бджолина воша або браула. Зазвичай вона знаходиться на грудях робочих бджіл або матки, рідше – на черевці. Паразит має сисний ротовий апарат, що складається в хоботок. Самка браули відкладає яйця в кришечки запечатаного меду або розплоду, рідше – в порожні чарунки. Зараження здорових бджіл відбувається при контакті з хворою, коли паразит швидко перескакує з однієї на іншу. На матці та бджолах воші розміщуються в зчленуванні голови й грудей з усіх боків. Частіше всього уражаються слабкі сім'ї.
У переліку противароатозних препаратів чимале місце займають препарати контактної (тривалої) дії. Це дерев’яні або пластмасові смужки, насичені діючою речовиною, яка вбиває кліщів вароа. Принципи їх дії подібний до дії автоматичної годівниці чи напувалки. Діюча речовина виділяється на поверхню смужки і потрапляє на бджіл під час їх контакту зі смужкою. Надалі діюча речовина розповсюджується у вулику під час взаємних контактів бджіл. Пропонуємо увазі читачів інформацію про два препарати контактної дії.
У практиці боротьби з вароатозом велику популярність має препарат КАС – 81, виготовлений з рослинної сировини – бруньок сосни та полину гіркого, - заготовлених у два строки: до і після цвітіння. Крім системної дії на кліща вароа, цей препарат має стимулюючі властивості під час весняного розвитку бджолиних родин. Крім того, його використання із цукровим сиропом під час осіннього підгодовування бджіл технологічно вписується в систему ведення бджільництва на промисловій основі.
Це ураження тіла дорослих бджіл кліщами роду Acarapis.
Збудники. Хвороба викликається зовнішнім кліщем (А.externus), що розташовується на нижній і бічній поверхнях шиї бджоли; спинним кліщем (А.dorsalis), який паразитує зверху в борозенках грудей, рідше – біля основи крил, на крилах, першому черевному сегменті; блукаючим кліщем (А.vagans), що перебуває біля основи й на жилках другої пари крил, другому черевному сегменті й інших частинах тіла бджоли.
Спекотне літо стимулює збільшення чисельності кліща вароа, тож шановні пасічники потурбуйтесь, щоб в кінці липня в кожну бджолосім’ю були поставлені стрічки з акарацидними препаратами. Без сумніву, тепер захворювання бджіл на вароатоз, збудником якого є кліщ вароа деструктор, є одним з найпоширеніших і завдає значної шкоди бджільництву. Звести її до мінімуму можна проводячи систематично та своєчасно, профілактичні та лікувальні заходи, урізноманітнюючи препарати, що використовуються проти паразита, здійснюючи зоотехнічні прийоми, термообробку бджолиних сімей тощо.
Акарапідоз – інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів, яке уражає органи дихання (переважно передню пару грудних трахей).
Збудник – мікроскопічний кліщ - Аcarapis woodi, який має сплющене, овальне тіло, чотири пари ніг, живиться гемолімфою. Кліщ малорухливий, самка довжиною 0,16-0,19 мм, шириною 0,06-0,08 мм, самці менші. Поза організмом бджоли кліщ жити не може.
Нозематоз – дуже поширена хвороба бджолиних сімей, супроводжується проносом і масовою загибеллю дорослих бджіл та маток взимку й навесні.
Збудник – мікроскопічний паразит Nozema Apis – розмножується в епітеліальних клітинах сере дньої кишки маток, бджіл і трутнів. Цикл розвитку паразита проходить у клітинах кишок бджіл. Цикл розвитку ноземи складний і триває 3-4 дні. Початковою і кінцевою стадіями розвитку паразита є спори, стікі проти дії факторів зовнішнього середовища. Життєздатність спор ноземи у трупах бджіл зберігається до п’яти років, у фекаліях бджіл на стільниках – до двох років, у меду – до 10-11 міс. На спори ноземи згубно діють висока температура, пара 80 %-ної оцтової кислоти, 4%-ний розчин формальдегіду та інші деззасоби. В епітеліальних клітинах розмножується при температурі від 22 до 34° С, більш низькі і високі температури гальмують розмноження паразита і бджоли можуть видужати.
Інвазійна хвороба бджіл, що викликається личинками мух-великоголовок із сімейства Conopidae, які паразитують у черевній порожнині медоносних бджіл, бджіл-листорізів і джмелів. В одній бджолі розмножується тільки одна личинка мухи. Ураження відбувається, коли бджоли відвідують медоносні рослини. Уражені бджоли не можуть злітати, падають із прилітної дошки і плазують по пасіці.
Збудник – личинки (тріангуліни) жуків строкатої і звичайної майок. Бджоли уражуються личинками на рослинах. Личинки звичайної майки жовтого кольору, довжиною 1,8 мм, а строкатої чорного з членистим тілом – 3,8 мм. Небезпечніші личинки строкатої майки які проколюють хітиновий покрив бджоли і впиваються в її тіло. Живляться вони гемолімфою, спричиняючи подразнення, а потім і загибель бджіл. Хвороба нетривала, збігається з появою нового покоління личинок майок у природі.
