Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб. Спори цього гриба можуть зберігатися в гніздах десятки років. Спори цього гриба досить стійкі проти багатьох хімічних препаратів.
Збуднком цієї хвороби є бактерії. Вони гинуть при нагріванні до 74°C за півгодини, а при нагріванні до 100°C – за три хвилини. Бактерії потрапляють в організм різними шляхами: їх заносять кліщі, паразитичні мухи й личинки хруща майки. Бджоли можуть хворіти, починаючи з весни і до осені. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість.
Працюючи довгий час пасічником, я зіткнувся з цим захворюванням, пробував його лікувати різними способами. Застосовував аскоцин, ністатин, нітроксолін, норсульфазол натрій – ефекту не було. Тоді почав лікування фунгіцидними рослинами: до 4 головок часнику додавав 1 цибулину, зробивши кашку, розмішував із цукровим сиропом на смак ( щоб трішки пекло, коли береш на губи).
Підгодовуючи 4 рази через кожні 4-5 днів по 0,5 літра на одну сім'ю, бачив, що хвороба проходила, але через деякий час з'являлася знову. Обробляв дно і стінки вулика 5% -им розчином формаліну – також ефекту не було. Незважаючи на достатню кількість доброго корму у вулику, теплу погоду і навіть лікування, хвороба все одно не проходила.
Питання про гнилець і його етіологію завжди цікавило не тільки вчених, але, передусім, практиків-бджолярів, які зазнавали від нього значних збитків. Визначити, що таке гнилець, прагнули ще в давнину. Майже за 4 сторіччя до Різдва Христового гнилець був уже відомий під різними назвами і його вважали хворобою бджолиної сім'ї (І.Л. Сербінова, 1910). Аристотель у своїх працях описував гнилець як заразну хворобу, згодом К.Пліній присвятив гнильцю низку статей. Основні дослідження гнильцю припадають на XVIII-XIX сторіччя. Для систематизації та упорядкування даних досліджень їх можна розділити на три періоди, кожен з яких має свій напрям у вивченні цього питання.
Ця інфекційна хвороба супроводжується розмноженням бактерій у гемолімфі дорослих бджіл, від чого вони гинуть. За гострого перебігу септицемії вражені бджолосім’ї можуть загинути через три-чотири доби.
Аскосфероз – досить поширене захворювання бджолиних сімей. Його називають ще вапняковим, крейдяним розплодом. Збудником його є плісеневий гриб аскосфера апіс, уражуються личинки та лялечки усіх особин бджолиної сім'ї. Проявляється хвороба у весняно-літній період. У відкритих і закритих чарунках стільників виявляють муміфіковані личинки, покриті білим нальотом грибного міцелію. Висихаючи, вони перетворюються у продовгуваті тверді грудочки сірувато-білого кольору, що нагадують шматочки крейди. Бджоли легко видаляють їх з комірок. У враженій сім'ї розплід строкатий, вона слабне, різко знижується продуктивність.
Септицемія – інфекційна хвороба бджолиних сімей, що супроводжується масовою загибеллю дорослих бджіл. Збудник – бактерія апісептикус, мінлива, рухлива паличка. Проявляється переважно весною і восени, рідко – влітку. Розвитку хвороби сприяють висока вологість в гнізді бджіл, розміщення пасіки на низинах і заболочених місцях, зимівля бджіл у сирих зимівниках і недоброякісний мед.
Збудники – сальмонела, ентеробактерія гафнія альвей і ешеріхія колі, які спричиняють кишкові захворювання. Хвороби виникають при несприятливих умовах, переважно наприкінці зимівлі і весною. При дощовій погоді і похолоданні можуть проявитись і влітку.
Збудники – фільтрувальні віруси, які можуть зберігатися у бджолиній сім'ї протягом року. Стійкі проти низьких температур, при нагріванні до 75°С гинуть протягом 10 хв.
Джерелом інфекції є хворі та загиблі бджоли. Здорові бджоли заражаються при дотику з хворими. Передається через корм та блукаючими бджолами, роями, при порушенні ветеринарно-санітарних правил утримання.